-
1 дурь
дур (р. дуру) [Панський дур], дурощі [Їй уже не треба ні суботи, ні талмуда,- бо то все дурощі (Васильч.)], (изредка ед. ч.) дурощ (ж. р.) (р. -щи) [Отаку дурощ йому ляпнув (Мова)], дурість (р. -рости), (чудачество) дивацтво, (блажь) дурна примха, блазенство. Нашла дурь - дур напав кого или на кого, дур береться чиєї голови. Вбить себе дурь в голову - забрати (собі) в голову ману. [Якийсь дурний забрав у голову ману, що ніби кращого нема як він на світі (Біл.-Нос.)].* * *1) дур, -у, ду́рощі, -щів, дурна́ при́мха; ( дурачество) блазе́нство2) ( вздор) дурни́ці, -ни́ць, дурни́ця, нісені́тниці, -ниць, нісені́тниця
Перевод: с русского на все языки
со всех языков на русский- Со всех языков на:
- Русский
- С русского на:
- Украинский